Докладно

В цьому розділі ми пропонуємо відвідувачам нашого сайту морські мушлі для колекцій родини Pleurotomaridae, зовсім невеликої (вона включає в себе біля 30 видів мушель трьох родів), але багато у чому унікальної родини. Плевротомарії – найбільш примітивно влаштовані та найбільш стародавні з сучасних молюсків. Представники цієї стародавньої родини були широко розповсюджені мільйони років тому у морях Палеозойської та Мезозойської ер, тобто були сучасниками широко відомих амонітів. Викопні рештки цих плевротомарій добре відомі геологам. І до середини XIX сторіччя вважалось, що вони давним-давно вимерли. Можна уявити собі, який шок панував у науковому світі, коли у листопаді 1855 року в районі Малих Антильських островів драгою рибальского судна з глибини у 140м була піднята хай і мертва (з раком-самітником), але сучасна плевротомарія! Першого живого молюска знайшли лише через двадцять років...
Інколи рідкісні мушлі відкривають у зовсім дивовижний спосіб: в 1879 році голландський конхолог (колекціонер мушель) Шепман, зайшовши у Роттердамський сувенірний магазин, побачив серед зібраних на пляжах Зондських островів (Індонезія) яскраву та велику (діаметром у 25см) перламутрову мушлю з глибоким вирізом збоку. Абсолютно не зрозуміло, як ця глибоководна і до цього часу дуже рідкісна мушля потрапила до компанії пляжних мушель. І взагалі неймовірно, що до Шепмана таку мушлю ніхто не помітив раніше (вона там лежала там досить довго). Її назвали на честь відомого голландського натураліста XVII-го сторіччя «плевротомарія Румфа». Цікаво, що на протязі майже ста років екземпляр Шепмана був найбільшим.
Мушля плевротомарій має унікальну характерну рису: глибокий щілиновидний виріз на останньому оберті, який полегшує надходження свіжої води до зябер молюска. Цей виріз навіть дав назву родині: в перекладі з давньогрецької плевротомарія означає «бокорозрізаний».
Pleurotomaridae живуть виключно в субтропічних та тропічних морях на глибинах більше 100м, годуються морськими губками. До цього часу вважаються рідкими мушлями.